Пролунав перший дзвінок...

  

  Пролунав перший дзвінок. Радість, тривога, задоволення, гордість охоплюють кожного, хто пере­ступив шкільний поріг вперше.  Це не тільки першо­класники, а й їхні батьки, родичі, друзі.

Чого чекають від школи діти, батьки? Мабуть, міцних знань. Але чи може навчання йти в розріз з вихованням? Ні! Виховуючи дитину, ми вчимо її вчи­тися. Цих умінь дитина почала набиратися з першого дня своєї появи на світ. Найрідніші люди, родинне коло, близьке оточення поклали початок у вихованні й навчанні нової людини.

А сьогодні ця людина, зі своїми звичками, пере­конаннями, індивідуальними потребами прийшла до школи. І вчитель продовжує вести її по стежині життя. Шановні батьки, без вашої допомоги, без вашого влас­ного прикладу, вчитель не в змозі буде дати все те, на що ви і ваша дитина сподіваєтеся. Давайте будемо вза­ємно ввічливі, толерантні, стримані, терплячі стосовно до себе, до дітей, один до одного. Щоб досягти вели­ких успіхів у навчанні, потрібно створити такі умови, щоб дитина відчувала свою перемогу над подоланням труднощів, відчувала власний успіх, відчувала потребу бути корисною для себе й оточуючих людей, виконую­чи навчальне завдання, неочікувано для себе доходила висновку, що розкриває всю красу процесу пізнання. Необхідно активізувати учнів нехай на маленьке, але власне відкриття відомих уже науці фактів.

Василь Сухомлинський зазначав, що головне завдан­ня вчителя початкових класів полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися, сформувати інструмент, без якого вона стає невстигаючою, нездібною. Цим інстру­ментом, на думку відомого вченого, є п'ять умінь: •  вміння спостерігати;

•  вміння думати; •    висловлювати   думку про   те,   що бачу,   роблю, думаю, спостерігаю; •  читати; •  писати.

«Хіба школяр не вміє вчитися? - дивуються деякі батьки. - Адже дитина ходить у школу, виконує уроки. Невже цього недостатньо?». Виявляється, що так. Невміння вчитися найчастіше є причиною того, що діти вчаться нижче своїх можливостей або досягають певних результатів ціною надмірних зусиль.

Щоб сформувати в учнів вміння вчитися, раціональ­но оволодівати знаннями, важливо виробити в них цілий комплекс різноманітних організаційних та інте­лектуальних умінь, які забезпечуються самостійністю в навчанні. Яка участь батьків у даному процесі? На думку О. Савченко, сім'я може зробити дуже багато, зокрема:

•  привчати дітей до режиму дня;

•  виховувати організованість;

•   озброювати раціональними способами запам'ято­вування;

•  розвивати мислення, спостережливість та обов'яз­ково - прагнення до самостійної праці.

Успішне навчання молодших школярів тісно пов'я­зано з організацією їхнього робочого місця. Дитина повинна вміти відібрати все необхідне для заняття, правильно розташувати навчальне приладдя на столі, підтримувати порядок на робочому місці протягом виконання домашнього завдання. Це допомагає уник­нути побічних подразників, зосередитися, мобілізувати всі сили на роботу.

Щоб навчити дитину вчитися, важливо сформувати в неї уміння формувати майбутню діяльність, тобто визначати мету роботи, відбирати необхідні прийоми її виконання, встановлювати їх послідовність, здійсню­вати контроль за ходом роботи згідно з накресленим планом. Варто виробити в учнів узагальнений підхід до виконання будь-якого завдання: спочатку треба думати, а потім виконувати. Привчайте дитину міркувати так: з чого почнеш роботу, з чого робиш поділ, чим закінчиш, як перевіриш. Не скупіться на похвалу, заохочуйте най­менші прояви самостійності: «Ти чітко спланувала свою роботу, працювала за планом, нічого не пропустила, тому й виконала завдання правильно. Я рада за тебе».

Якщо дитині важко передбачити послідовність вико­нання роботи, батьки з успіхом можуть використову­вати прийом «роби, як я» («Якби я це робила, - каже мама, - я б спочатку...»).

Щоб скласти план твору, учень повинен: уважно про­читати текст, поділити його на логічно завершені час­тини, до кожної частини підібрати заголовок, чітко та стисло його сформулювати і записати. Варто пам'ятати, що цим складним умінням діти оволодівають поступо­во. Спочатку вони вчаться відповідати на запитання щодо прочитаного, ділити текст на частини, визначати (з допомогою вчителя) головну думку. І лише в 4 класі молодші школярі оволодівають умінням членувати текст на логічно закінчені уривки, складати план, здій­снювати спостереження за змістом і логікою абзаців. Центральна ланка у складанні плану - вміти визначити головну думку твору.

Відтак виявлено наступне вміння, яке необхідне для того, щоб навчити дитину вчитися, — вміння визна­чати головні й другорядні ознаки. У процесі навчання школярі дізнаються, що всі ознаки, які притаманні даному предмету, поділяються на головні й другоряд­ні. Головні - це ті, які завжди належать предмету, без яких він не може існувати. Другорядні ознаки в одному випадку можуть належати даному об'єкту, а в іншо­му - ні. Так, наприклад, головна ознака м'яча - кругла форма. Оскільки він може бути великим і малень­ким, червоного або синього кольору, то розмір і колір м'яча - ознаки другорядні. Пограйте з дитиною у гру «Хто більше?». Виберіть якийсь предмет (наприклад, сніг) і постарайтеся виділити якнайбільше властивос­тей (холодний, блискучий, білий, м'який, іскристий, ранній, глибокий, дрібний). Які серед цих ознак голов­ні? Чому? Поміркуйте разом.

З початкових класів дитину варто привчати точно виконувати вказівки дорослого. Адже здебільшого в процесі виконання домашніх завдань часто виникають такі питання: «Переписувати в зошит вправу чи випи­сувати лише окремі слова?», «Задачу розв'язувати окре­мими діями чи виразом?» тощо. Щоб цього уникнути, важливо насамперед навчити дитину уважно слухати вчителя, найважливіше записувати в щоденник.

Формуванню вміння точно виконувати вказівки дорослого сприяють «графічні диктанти». Суть вправи поясніть дитині так: «Зараз ми будемо малювати узор. Робити це потрібно так: я буду говорити, в який бік і на скільки клітинок проводити лінію, а ти виконуй. Кожну наступну лінію починай там, де закінчилася попередня, не відриваючи олівця».

Уміння вчитися включає в себе і навички умілого користування підручником. Дитина повинна вміти швидко знаходити ті сторінки, на яких буде працювати. Ефективним у даному випадку є закладки. Поряд з цим важливо вчити дітей знаходити за вказаним номером сторінку в підручнику, номер вправи чи задачі.

Основні вимоги до роботи з навчальною книгою у початкових класах такі:

•    вміти  користуватися   змістом,тобто   знати,   що назви всіх оповідань, віршів, байок є в змісті; •    користуватися   тлумачнимсловником,   у  якому пояснюються невідомі або маловживані слова; •  знаходити червоний рядок (початок абзацу), абзац. Учні повинні знати, що виділені жирним шрифтом слова, визначення обов'язково треба прочитати кілька разів, щоб запам'ятати.

При вивченні віршів рекомендуємо молодшим школя­рам таку послідовність дій:

1.  Уважно прочитай вірш, вдумайся в його зміст.

2.  Вивчи перший стовпчик, потім другий.

3.  Повтори перший з другим.

4.  Вивчи третій стовпчик.

5.  Повтори всі стовпчики.

6.  Повтори вірш увечері й зранку, дотримуючись від­повідної інтонації.

Обов'язковою умовою повноцінного успішного навчання є формування у молодших школярів уміння контролювати виконану роботу. Важливо практично ознайомити дитину з тим, як переконатися, чому відпо­відь правильна або в чому її помилковість.

Молодші школярі порівняно легко оволодівають спо­собом перевірки завдань шляхом співставлення за зраз­ком. Батькам не варто поспішати виправляти помилку. Важливо ще раз звернути увагу дитини на зразок. Щоб зосередити увагу учнів на складних у написанні словах, варто попередньо підкреслити їх олівцем у тексті, а потім порадити побуквено звірити ці слова.

Пізніше діти оволодівають складними способами перевірки: співставляють написане з вивченими пра­вилами; перевіряють, чи виконано все, що вимагає завдання; записують під диктовку з поясненням; відпо­відають на контрольні запитання, які є в кінці теми.

Характерною особливістю математичних завдань є те, що правильність їх розв'язання не можна проконтро­лювати, співставляючи результат діяльності зі зраз­ком. Існують спеціальні способи перевірки математичних завдань: повторне розв'язання того самого прикладу, виконання оберненої дії, застосування переставної власти­вості додавання, розв'язування «кругових» прикладів.

Можна застосовувати й такі способи перевірки при­кладів: «Перевір правильність виконання, якщо відо­мо, що сума відповідей п'яти прикладів дорівнює 100», «Випиши всі приклади з відповіддю 50» (з двоциф­ровими результатами, з однаковими відповідями), «Перевір себе: кожна наступна відповідь повинна бути більшою, ніж попередня».

З метою перевірки правильності розв'язання зада­чі доречно запитати у малюка, про що в ній йдеться;

що відомо, а що потрібно знайти; як саме знайшов невідоме; чи впевнений у правильності результату; як можна перевірити. Такий підхід привчає дитину осмислювати виконану роботу, засвоювати спосіб мір­кування.

Навчаючи школярів перевіряти розв'язання задач, можна користуватися такими способами: встановлен­ня меж шуканого числа розв'язування задач іншим способом, складання і розв'язування оберненої задачі, встановлення відповідності між результатом та умовою задачі.

Відтак розглянуто найважливіші уміння, що склада­ють основу вміння вчитись. Формуються вони не лише прямим шляхом, а й опосередкованим.

Опосередковані засоби впливу - це передусім особистісно-орієнтоване спілкування, атмосфера доброзичли­вості, радості спільної праці. Якщо в сім'ї склалися такі стосунки, учень не боїться висловлювати власну думку, запитувати, міркувати.

У народній мудрості йдетеся: «Хто думає, той і розум має». Тому частіше ставте перед своїми дітьми запитан­ня: «Чому ти так думаєш?», «Як це можна довести?», «Ти впевнений?», «Чому ти вважаєш цей шлях пра­вильним?» та ін. Не скупіться на похвалу, помічайте найменші успіхи у навчанні: «Минулого разу ти допус­тив шість помилок у завдані, а цього разу лише три», «Молодець, ти вже навчився розв'язувати задачі на дві дії». Дитині так потрібна ваша підтримка!

Всі ці чинники в кінцевому результаті спрацьову­ють на відчуття кожною дитиною її значущості в сім'ї, колективі, в суспільстві. Цей успіх пробудить в дитині бажання вчитися, творчо розвиватися, духовно збага­чуватися.